Я не знаю, як це сталося, але ми стали віддалятися один від одного, сподіваюся, ти це теж помітила. Але оскільки кожен має право на своє щастя та любов, краще буде нам розлучитися. Я вдячний тобі за всі чудові моменти життя, пробач мені, якщо колись образив!

Знову довелося нам розлучитися, кохана. Це дуже прикро та боляче! Туга з’їдає душу, гризе зсередини. Я так сумую, люба! Лише спогади, теплі та ніжні, як твої поцілунки, допомагають жити далі. Вони дарують мені сили та можливість дочекатися кінця розлуки.

З коханою людиною завжди розлучатися важко. Терзання від розлуки з коханою жінкою нестерпні. Як же я сильно сумуватиму за тобою. Хвилини здаватимуться годинами. Дні триватимуть нескінченно. Відривати від себе найпрекраснішу жінку, не бачити твій лагідний погляд, не чути твій ніжний голос, як тяжкий тягар на серці. І все ж таки в моєму серці залишається любов до тебе. Вона гріє душу. Надає сенсу життя. У думках я прагну тебе. Я поспішатиму нашу зустріч.

Вибач, моя гарна, але нам час розлучитися. Ніхто не знав, що так буде. Ми й подумати не могли, що наші стосунки прийдуть колись до завершення. На жаль, це життя. Вибач мені за все погане, що було між нами, і залиш у пам’яті тільки найвеселіші та найяскравіші моменти. Ти чудова людина, і ти обов’язково знайдеш своє щастя, адже я щиро тобі цього бажаю. Прощай.

Вибач мені за наше розставання. Вибач за те, що не зумів уберегти наші стосунки від такої ситуації. Я так сумую за твоїми сяючими очима, за запахом твого волосся, за нашими зустрічами. Мені настільки болісно усвідомлювати, що ми більше не разом, що хочеться кричати так голосно, щоб про це почув увесь світ, почув, що я досі тебе люблю!

Повір, я не хочу тебе втрачати. Але наші відносини не можуть пережити цієї кризи. Щоденні сварки так вимотують і засмучують мене, думаю і тебе теж. Тож давай розлучимося. Я стану тобі просто другом, а ти будеш моєю подругою. Ми продовжимо спілкуватись, якщо ти не проти. Можливо, ми колись зійдемося знову, але зараз відносини для нас — пройдений етап і невдалий досвід. Вибач і бувай!

Пишу тобі і не вірю, що ми не разом. Досі не можу прийняти той факт, що ми розійшлися з тобою, як «розходяться в морі кораблі…». Це настільки боляче, що сльози мимоволі навертаються на очах. Хоча усі стверджують, що чоловіки не плачуть. А мені хочеться ридати. Ридати від того, що чоловічок, якого я люблю більше за своє життя, більше не зі мною…

Ніколи не думав, що нам доведеться розлучитися з тобою. Я настільки був упевнений, що ми завжди будемо разом, що досі не можу повірити, що наше життя тепер протікає окремо один від одного. Дуже боляче це усвідомлювати, особливо тоді, коли ти розумієш, що Ви обидва – одне ціле, і кожен із Вас є частинкою один одного.

Не знаю як так сталося, що нарізно неспроможна і разом несолодко, розуміння пішло. Начебто стоїмо по обидва боки річки і докричатися один до одного не можемо. Боляче йти, але інакше не виходить. Знаю, що все буде гаразд, але не тут і зараз, скоро і, на жаль, уже не з нами. Прощавай, кохана!