Знаєш, я зрозуміла, що ми є різні. Ти любиш біле, я чорне. Ти любиш м’ясо, а я шоколад. Ти любиш валятись у вихідні, а я — гуляти і рухатися. Але в одному ми схожі: я люблю тебе і ти любиш себе. Ти не хочеш йти на жодні компроміси. Ти живеш так, наче мене немає поряд. Я втомилася від твоєї байдужості та егоїзму. Іду, прощай!

Знаєш, я маю сказати тобі дещо. Я думаю над цим уже кілька днів, і не можу вимовити слів, але так більше не може продовжуватися. Ми з тобою разом уже давно. І я не можу уявити хлопця краще за тебе, але… Я пам’ятаю, що називала тебе коханим. Вибач! Для мене ти завжди і залишишся коханим, але я маю рухатися далі. Нам треба розлучитися, хоч це й так важко. Можливо, ми знову будемо разом через час, але не зараз. Вибач за моє кохання!

Ось і настав час відпустити один одного у вільне плавання! Ми стали один одному чужими, образливі слова та вчинки, байдужість, порожні обіцянки, недовіра, все поглинуло наші почуття та вбили. Давай не будемо кам’яними, кожен з нас, гідний бути щасливим, настав час відпускати! Щасливого шляху, нових горизонтів, прощай!

Боляче усвідомлювати, але наша історія добігла кінця! Не варто далі помилятися, разом нам не бути! Різні доріжки нас розводять, не склалося! Давай залишимося друзями, відпустимо всі образи та непорозуміння, злості не таячи, побажаємо один одному йти своїм шляхом, назустріч новому щастю!

Біль і туга душу мою роз’їдають від думки, що ми більше не разом, що ми розлучилися, причому так безглуздо й необдумано. Дивне відчуття з’явилося в грудях: начебто чуєш стукіт серця, але при цьому він такий глухий і тихий, ніби й немає його зовсім, а все тому, що серце просто не хоче битися і радіти життю далеко від тебе!

Розставання, воно наводить сум і зневіру! Радість була така близька, а зараз життя згасло, світло вимкнене! Ми не змогли зберегти наш союз, затьмарили його образами, змучили один одного! Обставини виявилися вищими за нас! Нехай час вилікує і кожен здобуде своє щастя, свій шлях, свій — добре!

Милий, це дуже складний момент для мене, і я сподіваюся, що ти зрозумієш, що зараз відчуваю. Я мушу зізнатися, що я більше не можу продовжувати наші стосунки. Я знаю, що це може здатися несподіваним та болючим для тебе, але це необхідний крок для мене. Я ніколи не забуду всіх тих моментів, які ми провели разом. Ти був моїм другом, партнером, підтримкою та джерелом натхнення, і я ціную все, що ми пройшли разом. Дякую тобі за все.

Розлучення, як це сумно! Безпросвітність, непроглядна темрява у вигляді темної хмари нависала з мене! На душі туга, на серці тягар, а в голові мільйони думок, що давлять і знищують зсередини! Я сподіваюся, час вилікує й усвідомлення того, що ми по різні береги цього світу не буде так турбувати! Порізно й справді буде легше, краще, а холод, що застиг крижиною в душі — нарешті розтане, впустивши нові промені тепла та надії!

Кохати тебе завжди було непростою справою. Тому сьогодні я можу зі спокійною душею сказати, що я втомилася. Втомилася потурати тобі і твоїм примхам, твоїм бажанням і твоїм справам. Я хотіла бути щасливою з тобою, але ти вирішив, що твоє життя пріоритетніше нашого спільного. Ти живеш собі, я живу нам. Я втомилася. Прощай!

Розлучення — невтішно, боляче на серці і душа розбита, як скло! Втратили ми один одного, не зберегли стосунки, очі наливаються від сліз! Стали ми чужими, рідні риси випарувалися відразу, кохання пішло! Давай забути постараємося, станемо щасливими з іншими, побудуємо заново любов! Прощай!