Найскладніше це нудьгувати за людиною, яка тобі близька. Чекати на зустрічі, шукати в натовпі, помічати жести, тон інших людей, який нагадує про нього. Натомість радість зустрічі після такого незабутня. Здається, що світ забарвлюється наново, новими фарбами. Момент зустрічі це те, що залишиться назавжди в пам’яті обох, на те, чого я чекаю з нетерпінням.

З коханими завжди важко розлучатися. Але іноді це потрібно. Все розумієш, але на серці все одно тяжко. Добре, що це тимчасова розлука. Ми встигнемо скучити один за одним. І якою ж буде радість при зустрічі. Ми ділитимемося накопиченими враженнями. Обсипати цікавими новинами. Вестимемо довгі бесіди, обговорюючи останні події. Навіть здається, що іноді розлучатися на якийсь час корисно. А головне ми довго не зможемо надивитись один на одного ніжними поглядами, із серцями, що завмирають від любові.

Розлуки мені ніколи не подобалися – години очікування в них тягнуться довго, а у випадку з тобою наче вічно. Світ живе сам собою, події відбуваються десь поруч, а я десь там, поруч із тобою, і чекаю, коли ми зможемо зустрітися. Хочу знову обійняти тебе, побачити усмішку, перервати цю розлуку… Тому, гадаю, години, хвилини, секунди до нашої зустрічі.