Сумую за тобою, кохання моє, як спійманий птах чахне без синяви неба, як моряк тужить по бурхливих океанських хвилях, як мандрівник божеволіє від неможливості знову відчути під ногами рідну землю… Прошу тебе, янгол мій, повернися і хоч на мить обдаруй мене благословенням свого неземного погляду!
Красиві слова сумую своїми словами
Сумую за тобою дуже сильно. Без тебе і сонце не світить, і на вулиці похмуро, і в хаті не вистачає тепла, бо ти моє світло, моя радість, моє натхнення. Нехай скоріше біжать хвилини, щоб ми швидше зустрілися, інакше сум-туга зовсім мене здолає. Міцно обіймаю та посилаю свій ніжний поцілунок.
Сумую за тобою і весь цей час згадую твою посмішку, твій погляд. Мені так не вистачає твоїх теплих обіймів і ніжних слів, моєму серцю так необхідний стукіт твого серця поруч. Немає у світі таких слів та емоцій, щоб описати, наскільки сильно я сумую за тобою. Але відстані не перемогти моєї любові. Цілу обіймаю.
Сумую і не можу нічого з собою вдіяти. Без тебе світ здається порожнім, вулиці сірими, обличчя похмурими, жарти несмішними, вечері несмачними, фільми нецікавими. Тебе немає поряд, і нема частини мене. Але я сподіваюся, що ми скоро будемо разом і тоді все зміниться, і тоді знову світитиме сонце на моїй планеті.
Серце ниє від туги, і ви одразу кажете: «прошу, вистачить не сумуй». І знають ваші душі, що немає радості ні в чому, тому когось поряд немає. Любіть, тому нудьгуєте. Без цього ніяк. Але уявіть вашу зустріч, як обійміть і зіллються ваші руки, ваші губи воєдино. Як нарешті побачите радість у таких рідних очах. І скажіть про головне: «як же я нудьгував», – «і я скучала теж».
Трохи сумно на душі, і в очах смуток, бо дуже сумую за тобою. Без тебе і сонечко не світить, і справи не роблять, і серце не співає. Чекаю з нетерпінням нашої зустрічі, і щоразу подумки наближаю момент міцних обіймів, радості та щастя.
Літнього ранку прокинуся, побачу сонечко і думаю, як же йому пощастило, адже воно може погладити тебе своїм сонячним промінням, а я не можу. Осіннім днем заздрю дощі, адже вони можуть поцілувати тебе в щічки, а я ні. У зимові вечори заздрю сніжинкам, вони можуть торкнутися твоїх рук, а я ні. У весняні ночі чую співи птахів і думаю, зараз би поговорити з тобою, як вони говорять зі мною, але не можу. Любов моя, я так сумую, коли ми не поряд, що заздрю всім і кожному, хто поряд зараз з тобою!
Коли тебе немає поряд, кожен день для мене стає сірим та похмурим. Я шалено сумую без твоїх ніжних рук, без твоїх улюблених очей. Я бачу тебе у снах, і в такі моменти я не хочу прокидатися. Мрію скоріше зустрітися з тобою, моє сонечко, вдихнути рідний запах і розчинитись у твоїх обіймах!
Коли розлучаєшся з коханою людиною, навіть на короткий час, завжди нудьгуєш. Так і я зараз сумую за тобою. Ніщо не приносить радості. Тільки одне бажання в думках: швидше побачитись з тобою. Ти в моєму серці, у моїх мріях. Одне бажання дарувати тобі щастя щодня та годину і радіти за тебе. Сумую. І моє серце рветься до тебе. Прагну до тебе всім серцем і кожною прожитою хвилиною.
Коли немає тебе поряд — душа не співає, вона сумує та чекає на зустріч. Її настрій схожий на дощ, на похмуре небо чи похмурий вечір. Коли тебе немає поруч — мені стає нестерпно самотньо і тужливо. І це схоже на фортепіанну мінорну п’єсу. Додай швидше мажорних ноток, щоб моя душа не сумувала.
