Сумую, сумую, сумую за тобою вдень і вночі, щодня, цілий тиждень, цілий місяць, поки нам доводиться бути далеко один від одного. Як же мені хочеться, щоб ці періоди були якнайкоротшими!

За коханими нудьгувати і сумувати нескінченно важко. В цей момент у грудях розривається цілий вулкан, і лава його обпалює, так боляче і грубо, залишаючи рани, залишаючи сліди та згарище. Сумую дуже!

Сумую, як багато смутку в цьому слові, але також у ньому живе надія. Живе непереборне бажання бути поруч, віра в теплі почуття, непорушний зв’язок рідних душ. Неймовірно сумую, чекаю, сподіваюся, вірю та люблю!

За коханими людьми неможливо не нудьгувати, нехай навіть розділило життя вас зовсім ненадовго. Ось і я сумую без тебе, а час благаю рухатися швидше, стежу за бігом стрілок і відлічую час до нашої зустрічі.

Сумую сильно-сильно. Мені не вистачає тебе. Ти, наче художник, який склав усі свої пензлі та фарби, забрав свій етюдник і покинув мої простори. Сумую і сподіваюся на швидку зустріч.

Виявляється, що нудьгувати так нестерпно! Сумувати за своїми коханими — це найгірше покарання. Я чекаю на зустріч з тобою! Чекаю того найщасливішого дня, коли ми будемо поруч. Я так люблю, і наше кохання подолає все. Тільки не забувай мене!

Сумую за тобою, страшенно хочу бути поряд з тобою. Ні сонця світло, ні свіже повітря, ні улюблені пісні, мене нічого не тішить, коли ти далеко. Хочу прискорити час та наблизити нашу зустріч.

Коли ж ми вже зустрінемося з тобою, немає сил уже чекати цього. Я сумую шалено без тебе. Вже не знаю як і відволіктися від цього, що робити. Туга за тобою найсильніше на світі. Не можу без тебе більше.

Сумую за тобою дуже сильно. Мені часом здається, що хвилини йдуть дуже повільно, час тягнеться нестерпно довго. Мені дуже важко, коли ти не поряд. Так хочеться бігти до тебе назустріч, поринути у твої обійми та довго не відпускати.

Сумую за тобою як земля по сонцю, як грибок по дощику, як дитина по мамі, як друг по коханому другові, як людина з в’язниці по світу. Ти мій скарб. Люблю та чекаю зустрічі!