Сонечко моє, якби ти знав, як я по тобі сумую… Ця розлука крижаною брилою лягла мені на серце, всередині мене тепер сніг і стужа… Нема кому зігріти мої руки, мою душу… Думаю про тебе невпинно, і від цих думок стає тепліше, ніби проталинка з’являється, проростає проліск. Адже тільки ти один у моєму світі — славний, коханий, добрий, розумний, рідний… Це дуже несправедливо, що ми зараз не разом, я дуже, дуже сумую за тобою, і дуже чекаю.

Словами неможливо передати, як сильно я сумую за тобою. Я просто божеволію, я не знаходжу собі місця без тебе. Таке почуття, ніби мене розділили навпіл, ніби лишили без сонячного світла. Коханий, я так хочу тебе обійняти та розтанути від цих неземних почуттів.