Моя люба, я так сумую за нашими зустрічами та розмовами. Ти завжди була мені опорою та підтримкою. Сподіваюся, скоро зможемо зустрітися та поспілкуватися особисто.

Моя люба подруго, як же я сумую за тобою! Мені так не вистачає наших душевних розмов, наших веселощів та спілкування. Я дуже сумую і сумую за тобою, подруго!

Мені так тужливо без тебе, подруго! Нема кому виговоритися, обговорити життєві проблеми та особисті переживання. Я так сумую за нашими довгими жіночими посиденьками. До швидкої зустрічі, дуже чекаю на тебе в гості!

Мені так не вистачає тебе поруч, моя подружко, я сумую за нашими посиденьками, за розмовами про важливе, за порожні балачки. З тобою мені завжди весело та цікаво. Ти мене розумієш, як ніхто інший! Я дуже чекаю на нашу зустріч, без тебе мені дуже сумно.

Мені з тобою хочеться говорити завжди, подруго, а коли мене цього позбавляють, я дуже сумую і переживаю. Я за тобою сумую, адже ти стала мені такою важливою, такою рідною та бажаною. Більше не розлучимося ми!

Мила, так сумую за тобою! За твоїми жестами, усмішками, жартами, історіями, звичками… Знаєш, подруго, без тебе все не те й не так. Речі валяться з рук, роботи начебто побільшало, і якось самотньо і холодно на душі. Повертайся якнайшвидше, моя радість!

Мила подружка, я дуже сумую за тобою! Дуже не вистачає наших зустрічей, адже тільки ти можеш підняти мені настрій однією лише фразою. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі!

Подруго, без тебе все стало порожньо, тужливо, сіро. Хочеться поговорити, обговорити те, що сталося за час нашої розлуки. Я сумую і дуже чекаю, коли знову побачу тебе, зможу посекретничать і вислухати тебе.

Не встигли розлучитися, а я вже сумую за тобою, моя подруго. Уявляєш, як буває вечорами самотньо та сумно, коли тебе немає поряд. Коли нема з ким поділитися радістю. Чекаю і сподіваюся, що наша зустріч просто неминуча.

Подруго моя, я так сумую за тобою. Постійно думаю та згадую моменти з тобою. Мені дуже тебе не вистачає. Так усім хочеться поділитися і багато розповісти. Швидше б уже побачились.