Мені зараз складно звикнути до того, що ми зараз перебуваємо далеко один від одного, я відчуваю просто величезний смуток у своєму серці, хочу зірватися і бігти до тебе, обійняти так міцно і нізащо не відпускати!

Сонце моє, рідна моя дівчинка, я й сам не міг подумати, що так болісно сумуватиму за тобою. Адже якщо людина має щось хороше — вона звикає до цього і практично не помічає, не надає значення. Але варто лише позбутися цього — як одразу усвідомлюєш увесь масштаб катастрофи! Я не можу і не хочу бути без тебе. Виявилось, що я дихаю тобою, і тепер мені не вистачає повітря. Ти просто знай: ми повинні бути разом, і я намагатимусь зробити все можливе, щоб ми швидше зустрілися. Люблю тебе, моя гарна.

Сумую за тобою, моя втіха. Без тебе місяць світить тьмяно, сонце не гріє, перехожі злять, погода не тішить. Кохана дружина, я так хочу обійняти тебе, вдихнути запах твоєї краси та ніжності. Жахливо скучив.

Чи сумую за тобою, моя ненаглядна дружина? Пронизливо сильно! Тільки на відстані за тисячу кілометрів від тебе, зрозумів, як палко люблю. Почуваюся самотнім, думаю про тебе постійно, перетворився на затворника, без тебе немає стимулу та підігріву щось робити. Ти мій сенс життя, джерело щастя та натхнення, моя втіха і моє світло! Улюбленець, приїжджай додому!

Рідна, сенс життя, янгол мій! Сумую, серце знемагає, немає сил — усі думки про тебе! Все стало сірим, фарби втратило, пропав спокій, не ладнаються справи! У душі, як похмурість мерзляка, туга! Ми нерозлучники, хай час пробіжить, як мить, я порину в твої обійми і більше ніколи не відпущу!

Рідна моя, ніжна, неповторна, дружина! З трепетом у душі, зберігаю твій образ у думках, твої очі, губи, посмішку! Хіба міг я раніше, навіть на мить уявити, як можна так сумувати, так відчувати, сумувати! Тяжким вантажем дається година розлуки, з гігантською силою долаю час без тебе!

Пишу тобі кохана, що в мене все гаразд. Тільки одна проблема є — поруч немає тебе. Я дуже сумую за тобою, як ти рідна, як ти там одна? Я чекаю, коли зможу тебе обійняти, нарешті, поцілувати. Лягаю спати і за звичкою, крізь сон, шукаю тебе рукою. Але потім я, прокидаючись, розумію, що зі мною тебе нема. За звичкою беру два кухлі та дві миски, і знову згадую, я все ще один. Я чекаю, адже моя половина. Без тебе життя спустошується миттєво. Приїжджай швидше і поверни ж мене до тями.

Мила моя дружина, я дуже за тобою сумую. Втішає лише той факт, що наша розлука – тимчасове явище. І всіма думками наближаю момент нашої зустрічі. Хто б що не казав, люблячі люди завжди мають бути разом. Адже ти моя натхнення, моя підтримка, мій талісман везіння. Мені дуже погано без тебе. Сумую і міцно-міцно обіймаю.

Кохана, не передати словами, які почуття долають мене, поки ми вдалині один від одного. Сказати, що я сумую – це означає не сказати нічого. Твій образ щомиті переді мною. Хоч би що я робив, думки мчать мене до тебе. Вважаю хвилини до дня нашої зустрічі!

Кохана! З тобою все радісно та легко у цьому житті. Але коли ти не поряд, навіть сонце не гріє, а дощ не освіжає. Я не можу спати вночі, і не тішуся ранком. Навіть аромат кави не бадьорить, якщо я не бачу твоїх очей, не відчуваю твоїх дотиків! Як же я сумую за тобою, люба!