Така тяжка розлука! Не думав, що розлучення так швидко змусить мене тужити. Що б я не робив, чим би не займався, перед очима ти моя вірна подруга. Всі думки лише про тебе. Я щохвилини чую приємний тембр твого голосу, вдихаю аромат твого струменого волосся, насолоджуюся рухами твого тіла. І чекаю, коли ми знову зустрінемося.

Почуття самотності не залишає моє серце, дуже часто згадую той час, коли ми були разом і шалено за ним сумую, повертайся і я знову стану щасливим, адже в мене найкраща дружина у світі!

Нудьгував за тобою, люба моя, дружина прекрасна. Коли ти поряд, все добре, а коли далеко — все стає якимось похмурим. І єдиний вихід — щось робити, постійно займатися чимось, щоб час пролетів швидше. Я тебе сильно люблю. Ти мій промінчик сонця в похмурий день. Міцно тебе обіймаю і солодко-солодко цілую.

Хоч ми тепер і одружені, рідна, мої почуття такі ж яскраві, як і раніше, і я дуже за тобою сумую! Вважаю годинник і з нетерпінням чекаю на нашу зустріч. Хочу скоріше обійняти тебе і побачити твою посмішку.

Сонце моє, рідна моя дівчинка, я й сам не міг подумати, що так болісно сумуватиму за тобою. Адже якщо людина має щось хороше — вона звикає до цього і практично не помічає, не надає значення. Але варто лише позбутися цього — як одразу усвідомлюєш увесь масштаб катастрофи! Я не можу і не хочу бути без тебе. Виявилось, що я дихаю тобою, і тепер мені не вистачає повітря. Ти просто знай: ми повинні бути разом, і я намагатимусь зробити все можливе, щоб ми швидше зустрілися. Люблю тебе, моя гарна.

Сумую за тобою, моя втіха. Без тебе місяць світить тьмяно, сонце не гріє, перехожі злять, погода не тішить. Кохана дружина, я так хочу обійняти тебе, вдихнути запах твоєї краси та ніжності. Жахливо скучив.

Чи сумую за тобою, моя ненаглядна дружина? Пронизливо сильно! Тільки на відстані за тисячу кілометрів від тебе, зрозумів, як палко люблю. Почуваюся самотнім, думаю про тебе постійно, перетворився на затворника, без тебе немає стимулу та підігріву щось робити. Ти мій сенс життя, джерело щастя та натхнення, моя втіха і моє світло! Улюбленець, приїжджай додому!

Рідна, сенс життя, янгол мій! Сумую, серце знемагає, немає сил — усі думки про тебе! Все стало сірим, фарби втратило, пропав спокій, не ладнаються справи! У душі, як похмурість мерзляка, туга! Ми нерозлучники, хай час пробіжить, як мить, я порину в твої обійми і більше ніколи не відпущу!

Рідна моя, ніжна, неповторна, дружина! З трепетом у душі, зберігаю твій образ у думках, твої очі, губи, посмішку! Хіба міг я раніше, навіть на мить уявити, як можна так сумувати, так відчувати, сумувати! Тяжким вантажем дається година розлуки, з гігантською силою долаю час без тебе!

Пишу тобі кохана, що в мене все гаразд. Тільки одна проблема є — поруч немає тебе. Я дуже сумую за тобою, як ти рідна, як ти там одна? Я чекаю, коли зможу тебе обійняти, нарешті, поцілувати. Лягаю спати і за звичкою, крізь сон, шукаю тебе рукою. Але потім я, прокидаючись, розумію, що зі мною тебе нема. За звичкою беру два кухлі та дві миски, і знову згадую, я все ще один. Я чекаю, адже моя половина. Без тебе життя спустошується миттєво. Приїжджай швидше і поверни ж мене до тями.